Отзыв о Ford Kuga 2020 года

Протягом того часу, поки я збирав гроші на новий кросовер, я перечитав всі відгуки по позашляховикам на цьому сайті. Тому я певен, що повна історія мого шляху до цього авто буде цікавою тим, хто зараз знаходиться "в активному пошуку".

Тож зараз буде історія вибору, а відгук на Ford Kuga (він шикарний!!!) я напишу трохи пізніше.

Частина перша. Придумані мною вимоги до мого майбутнього кросовера, та перша хвиля претендентів.

Дотепер моїм єдиним авто був Ланос, на якому я відїздив багато років. Тому хочу підкреслити, що я не експерт по тачкам. Всі мої аргументи, наприклад, про низьку якість китайців, взяті виключно з Інтернету. Але, повторюся, я більше року практично кожен день читав/перечитував відгуки та бортові журнали, тож моя "інтернетна" точка зору має бути більш-менш об'єктивною.

Наводжу перелік вимог, які я висунув на першому етапі. Спойлер: мій кінцевий вибір суперечить більшості цих вимог, хоча самі вимоги я й досі вважаю слушними.

Вимога перша: не китаєць.

Китайці відстають у надійності. Можливо раніше це відставання компенсувалося привабливою ціною. Але зараз, для тих моделей, що мене цікавили (позашляховики), різниця в ціні між китайцями та більш-менш солідними брендами складала щось від 2 до 4 тисяч доларів. Така мала різниця вже точно не варта ризику. До того ж, у китайців, боюся, немає гарячої лінії підтримки по Європі. А оскільки на новій машині планується згасати в Європу, то хочеться щоб у разі якоїсь проблеми можна було там викликати безкоштовний евакуатор та отримати гарантійний ремонт.

Хоча я все одно подивився на лінійку кросоверів Chery Tiggo та Jac. Що сказати? Chery Tiggo залишили враження дешевості. І це було б нормально, якби вони й коштували дешево, але за ту ціну, що за них правлять… я не знаю де вони знаходять покупців. Jac же, навпаки, вразили неочікувано гарною якістю салону. Можливо з цим і не погодиться хтось, хто облизує пластик салону, щоб визначити його якість на смак, але для мене салони Jac виглядали цілком пристойно - відчуття дешевості не виникало. По ціні привабливою була лише наймолодша модель, якщо не помиляюся, Jac S2. Спереду я всівся доволі зручно, але коли я спробував сісти на заднє сидіння, то, на свій величезний подив, уперся головою в стелю (мій зріст 190 см). Тобто, ззаду сидіти рівно я не міг. Відкинутися назад, і лягти потилицею на підголовник я теж не зміг, бо маківка упиралася в стелю, а коліна - у спинку переднього сидіння. Коротше, задні сидіння - не для дорослих європеоїдного типу. Якби я був молодою сім’єю з малими дітьми, то для пересування по місту та для каботажних рейсів на дачу таке авто цілком можна було б розглядати. Нажаль, це не мій варіант.

Інші моделі позашляховиків Jac вже наближалися за ціною до позашляховиків Suzuki, тож розглядати їх не було ніякого сенсу.

Вимога друга: не кореєць.

Тут причина трохи інша, ніж у китайців. Корейці приваблюють тим, що їхні машини нафаршировані так, що ніякому Suzuki і не снилося, а їхня якість вже наближається до якості авторитетних марок. Але мене відлякує нестабільність їхньої якості. Складається враження, що покупка корейця - це лотерея. Хтось виграє, і катається довго та щасливо, а хтось ламається навіть не встигнувши поставити машину на облік. І найгірше з цього те, що на всі звертання до дилера, жертви лотереї отримують лише одну відповідь: "Це не гарантійний випадок".

Та я все одно відвідав салони KIA та Hyundai. Дивився Sportage та Tucson. Візуальне враження від автомобілів (без тест-драйву) - Ок. Враження від менеджерів - вражаючий непрофесіоналізм.

Я мав заздалегідь підготовлений список питань, і вже з одного цього списку було видно, що я не знічев’я зайшов, а справді підшукую собі авто. Але я не відчув навіть слабенької спроби "зачепити" мене, як клієнта.

В KIA менеджер просто відбарабанив стандартну рекламну тираду, і на всі мої спроби дізнатися чим же Sportage переважає інші авто, я отримав єдину відповідь: "Ми продаємо більше авто ніж будь-яка інша марка".

В Hyundai менеджер поводився так, ніби я йому заважаю (хоча салон був абсолютно порожній). Попри це, Tucson мені візуально сподобався. Сподобалося й те, що гарантія на нього 5 років (хоча цілком можливо, що її доведеться вибивати ледь не через суд, та все ж 5 років - це не 2 роки). Але менеджер відбив будь-яке бажання зв’язуватися з Hyundai, до того ж, як я зрозумів з його белькотіння, європейської служби підтримки в Hyundai немає (або цей телепень просто не знав чи вона є).

Коротше, корейці - мимо.

Вимога третя: ручна коробка перемикання швидкостей. Це моя особиста ідіосинкразія.

Я багато начитався про те, як автоматичні коробки виходять з ладу не проїхавши й 50 тисяч, і про те, що автомобілі з цими коробками не можна тягати на мотузці, і про те, що на цих коробках не можна буксувати та тягати причепи, і про те, що при старті ці коробки можуть пару секунд "думати" замість того, щоб їхати. Коротше, в мене виникла якась фобія на автомати, і я твердо вирішив, що шукатиму авто лише на ручці.

Тепер я можу сказати, що з усіх вимог ця була найбезпідставнішою, бо в мене немає причепа, і я не мисливець, і не рибалка, тож не лазю по гівнах, у яких можна забуксувати.

Єдиний вагомий аргумент проти автомата - це "затуп" при старті. Я зустрічав відгуки про те, що машина при старті "реве, але не їде". Одна жіночка дуже яскраво описала ці враження, коли їй дали на підміну таке от авто. Судячи з її слів, вона всі нерви витратила поки дочекалася своє авто з ремонту, бо кожен виїзд з другорядної дороги був для неї стресом.

Вимога четверта: повний привід.

Так, судячи з того, що я прочитав в Інтернеті, повний привід - це круто. Він потрібен не лише для більш впевненого пересування по снігу та багнюці. Він, як пишуть, дуже допомагає при старті зі слизької поверхні, наприклад, коли вам під час ожеледиці треба з тієї ж другорядної дороги "застрибнути" у проміжок трафіку головної дороги. Також, як я зрозумів, повний привід якось там додає стійкості у віражах. Коротше, ПП - це однозначно круто!

Вимога п’ята: не дизель.

Оскільки з дизелями я справ ніколи не мав, то ця моя вимога народилася виключно з того, що я прочитав за минулий рік.
Переваги дизеля очевидні: паровозна тяга та мала витрата палива.

Але недоліки дизеля (для мене) просто незчислені: треба слідкувати за якістю палива, взимку треба слідкувати щоб паливо не замерзало, треба слідкувати за якимось фільтром, що відділяє воду від палива, треба слідкувати за якимось сажовим фільтром, треба слідкувати за рідиною AdBlue.

Вже сам цей перелік примушує мене здригатися, оскільки я з тих людей, які створені не для того, щоб слідкувати за всякою фігнею, а для того, щоб насолоджуватися керуванням авто.

Заради справедливості треба сказати, що якби я був далекобійником, і наїзджав по 100500 кілометрів за рік, то дизель був би поміркованим вибором.

Але я не дальнобійник, і, як я вже писав, у планах є подорож до Європи, а там завтра-післязавтра цілком можуть ввести обмеження на в’їзд дизельних авто до якихось населених пунктів.

Ну і жирною крапкою стала фраза, яку я пару разів зустрічав на теренах бортжурналів: "Ніколи більше не куплю дизель!" Цю фразу писали такі самі їздуни, як я, яких задовбало виливати воду з фільтру (WTF???) та мучитися із забитим сажовим фільтром, який чомусь відмовлявся пропалюватися.

Вимога шоста: тільки атмосферний двигун, ні в якому разі не турбо.

Як я зрозумів з Інтернету, турбо-двигуни довго не живуть. Складається враження, що половина з них не доїжджає до 100 тисяч. Звісно, це враження хибне, оскільки ті, хто їздить "довго та щасливо" не пишуть про це в Інтернеті. Пишуть лише ті, в кого двигун "накрився". Але кількість жертв турбодвигунів реально вражає. І найгірше те, що турбодвигуни починають ламатися на "дитячих" пробігах близько 50 тис. км.

Вимога сьома: можливість нормально сісти на задньому сидінні "сам за собою".

Діти в мене вже практично дорослі, і зростом пішли у татка. Тож для дальніх мандрівок треба щоб у задніх пасажирів було достатньо місця перед колінами.

Ну, і головна вимога: недороге авто.

Мені дуже не хотілося викидати гроші на таку малопотрібну річ, як автівка, тож я був налаштований шукати найдешевші варіанти.

Претенденти першої хвилі (коли я шукав авто подешевше).

1) Suzuki SX4 (підходяща комплектація коштує в районі $20 тис.)

Цей кросовер практично ідеально відповідав всім моїм вимогам. Поміркована ціна. Доволі висока надійність японського бренду (є скарги на якість угорського збирання, але на мотори скарг взагалі не зустрічається). На задньому сидінні я нормально сідаю сам за собою (на відміну від Suzuki Vitara). Ну і є комплектація з повним приводом та ручною коробкою передач.

Мінус SX4 в тому, що атмосферний двигун на 1.6 літра слабуватий для такого авто, а турбований 1.4 йде лише з автоматичною коробкою, яку я не хотів. Також мінусом можна вважати дещо архаїчний салон, не переобтяжений сучасною електронікою, в якому немає навіть місця щоб покласти смартфон. Але після Ланоса салон SX4 був цілком Ок.

2) Nissan X-TRAIL (прийнятна комплектація коштує в районі $25 тис.)

Цей кросовер вже трохи відлякував ціною, але приваблював розмірами. Він був набагато більший за Nissan QASHQAI (у QASHQAI я не зміг комфортно сісти "сам за собою") і більшим за Suzuki SX4. Коротше, розмір прекрасний.

Оскільки бензинового повного привода на ручній коробці не було, то я стримано поглядав на найдешевшу конфігурацію VISIA (в районі $25 тис.) - передньопривідний на ручці.

Але яка ж ця конфігурація була вбога!

Ніяких підігрівів, окрім передніх сидінь (ні підігріву задніх сидінь, ні підігріву керма, ні обігріву вітрового), ніяких парктроніків, ніякого "телевізора" та камери заднього огляду, ніяких світлодіодних фар, та що там, навіть рейлінгів на даху, і тих не було. Коротше, викладаючи $25 тис. за таке авто, я б почувався якимось бомжем.

Інші бензинові комплектації X-TRAIL були вже на варіаторах. З Інтернету я знав, що варіатори ніссанів феноменально ломучі (феноменально тому, що ті ж самі варіатори, встановлені на Mitsubishi Outlander, ходять в рази довше), тому серьйозно їх не розглядав.

До того ж X-TRAIL з двохлітровим двигуном та варіатором є одним з тих авто, які на старті "ревуть, але не їдуть". Їхати починають X-TRAIL-и з двигуном 2.5 літри, але вони й коштують від $30 тис. Для мене це (на той час) була неприйнятна сума. Та й знову ж, навіть за $30+ тис. комплектація була майже така сама вбога, як і за $25 тис. (хіба що додавалися парктроніки).

3) Mitsubishi Outlander (прийнятні комплектації коштують від $25 до $30 тис.)

Тут, так само, як і з X-TRAIL, мене відлякувала ціна, але приваблював розмір. Щоправда, Outlander-и йдуть лише з варіаторами, але на них дається цілих 5 років гарантії. До того ж, за той рік, що я вивчав бортжурнали, я зробив висновок, що варіатори на Outlander-ах дійсно ходять набагато довше, ніж варіатори на тих же Nissan X-TRAIL.

Нажаль, дешеві комплектації Outlander-а такі самі убогі, як і дешеві комплектації Nissan X-TRAIL.

Цікаво, що одним незаперечним плюсом Outlander-а було те, що на нього можна встановити ГБО без втрати гарантії. ГБО - це дуже крута штука. Я вже тут на сайті у коментарях писав про справжні переваги ГБО, але напишу ще й тут, як то кажуть, for posterity.

Головна суть в тому, що ГБО - це не про економію. ГБО - це про КОМФОРТ.

а) Після встановлення ГБО падають ПОТОЧНІ витрати на пальне. Так, на старті ми переплачуємо заради майбутньої економії, але ми можемо собі це дозволити, оскільки в нас немає ніяких фінансових "напрягів" (інакше не ставили б ГБО). Потім, під час подальшої експлуатації, можуть виникнути скрутні фінансові моменти (непередбачені витрати типу "на лікування" і т.п.). І от тоді ГБО буде дуже рятувати.

б) Встановлене ГБО розширює спектр заправних станцій, якими не страшно користуватися з огляду на якість пального. По суті, в цей спектр потрапляють абсолютно всі заправки, де є газ. Хоча, якщо хтось знає героїв, які вміють "бадяжити" газ, то, будь ласка, поділіться інформацією.

в) Встановлене ГБО суттєво збільшує пробіг без заправки. Може це і не дуже велика перевага для тих, хто їздить виключно трасою Київ-Одеса, але ті, хто любить заїхати далеко від інфраструктури брендових заправок, це оцінять (я неодноразово оцінював). В усякому разі, каністру з бензином в дальню дорогу брати вже точно не треба.

г) Витрати на встановлення ГБО не обов'язково "виїжджати в ноль". При продажу авто його ціна буде більшою, якщо на цьому авто встановлено ГБО. Альтернативно, ГБО можна зняти та продати окремо від авто, повернувши значну частину коштів, вкладених при встановленні. Тому аргумент про те, що ГБО вигідно лише тим, хто проїде на ньому 200 тисяч кілометрів - це абсурд.


Частина друга. Як я відмовився від претендентів першої хвилі. Отже, я почав тест-драйви всіх трьох претендентів.

- Suzuki SX4. На тест-драйві була лише Vitara на автоматі, але з атмосферним двигуном 1.6 - саме таким, який я й хотів "відчути". Я проїхався, і сильно засмутився. Атмо 1, 6 взагалі не їде. На одному із світлофорів ми стали в сусідньому ряду с Renault Duster - обидва на перших місцях у своєму ряду. І я вирішив "позмагатися" з Duster-ом, надавивши зі старта "в підлогу" (менеджера я про це попередив, щоб він не хвилювався). Результат був розчаровуючий. Я, газуючи в підлогу, наздогнав цього Duster-а лише на наступному світлофорі, коли він там вже довгенько стояв, очікуючи на зелене. На моє розчароване запитання "що за фігня?" менеджер резонно припустив, що це був дизельний Duster.

- Duster, дизельний Duster. Після цього випадку я побіг потестувати дизельний Duster на ручці. Скажу коротко - мені він не сподобався. Щоправда, я не звик до дизелів, і не знав до скількох обертів його треба крутити, тож можливо це якось вплинуло на моє враження. Коротше, я Duster і раніше серйозно не розглядав (дуже вже багато я прочитав негативу про його якість), а тепер остаточно викреслив його із потенційних кандидатів.

- Nissan X-TRAIL. Тест-драйв не викликав жодних емоцій, хоча авто було з "крутим" двигуном на 2.5 літри. Наче і їде, а емоцій - нуль.

- Mitsubishi Outlander. До тест-драйву справа не дійшла. Мені сказали, що тестове авто зараз відсутнє, буде через пару тижнів, бла-бла-бла. Та я дуже й не прагнув тестувати, оскільки розумів, що бегемот з атмосферним двигуном у 2 літри (це та комплектація, яка була мені по кишені) буде їхати, дай боже, на рівні з Suzuki Vitara на атмосфернику 1.6. До того ж, на тест-драйві буде авто з двигуном на 2.5 літри, і я все одно не відчую тієї динаміки, яка буде на двигуні 2.0. Рішення про купівлю Mitsubishi Outlander.

По результатах тест-драйвів я таки відмовився від Suzuki SX4, і схилився до придбання Mitsubishi Outlander. Аргументація була приблизно така: всі троє претендентів "не їдуть", так тут хоч гарантія на 5 років та ГБО.

Купівля авто планувалася на весну 2022 року. Але восени 2021 року світ накрила нова хвиля корвіду, і в новинах почали розповідати про те, як Toyota та інші автовиробники змушені скорочувати виробництво через нестачу чіпів (цікаво, що нестача чіпів ніяк не позначилася на випуску Tesla - мабуть тому, що Tesla не використовує чіпи у своїх авто).

Коротше, новини примусили мене запанікувати, і я подумав, що такими темпами автівки навесні можуть коштувати вже набагато дорожче. Тому, зібравши яйця в кулак, я пішов замовляти Mitsubishi Outlander, і не найдешевшої комплектації, а другої по дешевості - INVITE!

Треба сказати, що INVITE на той час коштувала 685 тисяч гривень (це трохи більше ніж $25 тис.), і якраз потрапляла в мій психологічний бар'єр 700 тисяч гривень (я ДУЖЕ не хотів платити зайвих грошей за авто). Але на мене чекало розчарування у розмірі додаткових 20 тис. гривень за килимки в салон та накладки на пороги. Я "пріфігєл", оскільки в моєму розумінні килимки та накладки не можуть коштувати $740. До того ж, це "вибивало" мне з "комфортної зони" 700 тис. гривень. Дзвінок на гарячу лінію Mitsubishi закінчився тим, що мені запропонували доплатити за ці килимки не 20 тисяч грн., а лише 10.

Але поки Mitsubishi "чухалося" з відповіддю, я усвідомив, що намагаюся купити якесь допотопне авто за величезну (для мене) ціну 700+ тисяч. Для тих, хто не в курсі, нагадаю, що у дешевих комплектаціях Mitsubishi Outlander на той час була ФІЗИЧНА ручка стоянкового гальма, і не було навіть кнопок на рульовому колесі.

Єдине, що не давало мені "порвати" з Mitsubishi, це ГБО. Я звик до ГБО, і дуже його хотів. Але коли я сів порахувати наскільки дорожчою буде експлуатація авто без ГБО, то в мене просто відкрилися очі. Виявилося, що за останні 6 років я проїхав всього 50 тисяч кілометрів.

А знаєте що це означало? Це означало, що мені ВЗАГАЛІ НЕ ТРЕБА БОЯТИСЯ ані автоматичних коробок передач, ані турбованих двигунів, ані будь-яких інших новинок автопрому. Я просто, з великою вірогідністю, не "доїду" до проблем, і продам машину раніше. Хоча дизеля я все одно побоююся, оскільки він не любить тих, хто їздить мало, і потребує підвищеної уваги.

Коротше, Mitsubishi вдалося зламати мій психологічний бар'єр у 700 тисяч гривень (заразом допомігши зламати фобії щодо ненадійності сучасних двигунів та коробок), і я поринув у чаруючий світ 800 тисяч. Я й дотепер вдячний Mitsubishi за те, що вони придушили в мені скнару.

Частина третя. Нові враження та нові претенденти.

Після "фіаско" з Mitsubishi Outlander, яке примусило мене іншими очима подивитися на ринок авто, я почав розглядати вже все підряд.

- Renault. Якість цієї марки не викликає особливого захвату. Те, що я читав про Duster - взагалі жах. Логічно припустити, що й інші моделі не будуть взірцем якості. А купувати авто посередньої якості за 800 тисяч гривень я не хотів. Тож Renault - мимо.

- Peugeot. Тут не було бензинових кросоверів великого розміру - самі дизелі. Тому теж мимо.

У підсумку я пройшов наступні тест-драйви:

- Toyota RAV4 (атмосферник на 2 літри, 173 кінські сили)

До цього я серйозно НЕ розглядав Toyota через високий рівень викрадень цієї марки. Але тепер я вирішив подивитися на цього звіра. Друга по дешевості комплектація, хоч і коштувала не набагато більше за той Mitsubishi Outlander, який мені не продали, але виглядала на порядок сучаснішою - в ній були такі навороти, як камера заднього огляду, та круіз-контроль. Тест-драйв Toyota з атмосферним двигуном 2.0 справив неоднозначне, але загалом позитивне, враження. Салон - Ок, задній ряд - відмінно. Єдине, чого трохи не вистачало, це динаміки. Авто просто нормально їхало, не викликаючи захвату (де там поховалися ті 173 к.с. - не знаю).

- Citroen C5 Aircross (двохлітровий дизель стандарту Євро-5, 180 кінських сил).

Взагалі-то я націлювався на бензиновий варіант, але для тестів був лише дизельний. Тому знічев'я я погодився проїхатися на дизельному. І це був оргазм! Чистий, і незатьмарений оргазм! При натисканні на педаль акселератора, мене просто втискало в спинку сидіння! Радіус розвороту в цієї тачки такий, якого я більше не бачив ні до, ні після. Навіть форсунки розбризкування омиваючої рідини розташовані саме там, де треба - на двірниках, а не на капоті. А чого варта ніша під переднім підлокітником! Це ж, fucking Нарнія! Туди ж можна руку запхати по лікоть, і там є охолодження!!! Коротше, оргазм!

Я відчував, що готовий купити це авто незважаючи на дизель. Але від такої краси довелося відмовитися з двох вагомих причин.
Перша причина (найвагоміша) - ціна. Мінімальна комплектація такого дизеля коштує $32 тис., а оскільки я первинно цілився на $20 тис. (максимум на $25 тис.), то кожна зайва тисяча лягала все більш і більш важким тягарем на мій бюджет.

Друга причина - жахливе заднє сидіння. Проблема НЕ в тому, що я вперся колінами у переднє крісло - ні, проблема в тому, що я вперся плечем у віконне скло, а коли спробував посунутися ближче до центру, то всівся на застібку паска безпеки. Коротше, я не зміг зручно розмістити на задньому сидінні свою широку дупу (насправді, цілком нормальну для 190 см. зросту та 95 кг ваги), і в мене виникли великі сумніви щодо того, чи змогла б людина моїх розмірів висидіти на такому сидінні довгу мандрівку.

- Mazda CX-5 (2, 5 літри. 194 кінські сили)

Враження від динаміки були дуже гарні. Трохи не такі, як і від дизельного Citroen C5 Aircross, але десь близько. Коротше, все супер, але ціна - мільйон гривень! Мені по кишені була лише комплектація з двигуном 2 літри на 150 кінських сил (приблизно $30 тис). Ясна річ, що на комплектації у 150 к.с. такої динаміки не буде. Але оскільки все інше було Ок (задній ряд, камера заднього огляду, круіз-контроль), то Mazda CX-5 посіла своє місце серед претендентів.

Після всіх тест-драйвів я відкинув бензиновий варіант Citroen C5 Aircross. Без дизеля це авто, хоч і потрапляло у мій бюджет, але втрачало 90% привабливості. До того ж проблема з заднім рядом так і залишилася невирішеною, та й взагалі я віддаю перевагу японцям перед французами.

Отже, я вагався між Mazda CX-5 та RAV4. Тут мені на допомогу прийшов менеджер Toyota. Після тест-драйву він передзвонив, і я сказав, що мене цікавить комплектація сусідня від найдешевшої. Через пару днів він знову зателефонував, і почав співати про те, що якщо я зараз замовлю цю комплектацію (була друга половина листопада 2021 року), то через скруту з чіпами авто прибуде в Україну не раніше травня, а можливо і ближче до кінця літа. Але чисто випадково в них ось прямо зараз є така комплектація, в якій, щоправда, вже лежать килимки і щось там ще зроблено (я вже не дуже пам'ятаю що він мені намагався втулити), тому треба доплатити десь +-150 тис. гривень, і машину можна забирати.

Тут я зрозумів, що менеджери Mitsubishi - це просто святі люди, які хотіли взяти за килимки лише жалюгідні 20 тис. грн. На моє слушне питання: "Це означає, що машину ціною 825 тисяч ви хочете продати мені практично за мільйон?" була красива розповідь про те, наскільки дорого ця машина буде пізніше коштувати на вторинному ринку.

Коротше, з усіх претендентів залишилася сама Mazda CX-5.В салоні Мазди сказали, що після замовлення, авто доведеться очікувати близько трьох місяців. Я вирішив зачекати до Нового Року, і тоді вже замовляти, щоб машина приїхала коли вже буде тепло.

Частина четверта. Ford Kuga.

Я не знаю, що у Ford не так з рекламою, але він якось взагалі випав з мого поля зору. Може це через те, що майже весь 2021 рік я регулярно фільтрував список автівок за різними параметрами, але постійно з умовою "до $30", і Ford Kuga в цей фільтр ніколи не потрапляв. Не знаю. Але факт той, що я зовсім не розглядав автівки марки Ford.

Але Ford-у таки пощастило, і я до нього дістався. Тест-драйв був неочікувано успішний. Тяга мотора на 182 кінські сили була, здається, навіть кращою за Mazda CX-5 194 к.с. Можливо це я перебільшую, а може, і справді, у фордівського турбованого мотору на низах тяга більша, ніж у маздівського атмосферника. Коротше, тест-драйв залишив дуже класні враження.

Найдешевший варіант коштував 806 тисяч гривень плюс 11 тисяч грн. доплати за колір (разом десь $30 тис), і комплектація в нього була просто шикарна, особливо якщо порівнювати з такої ж вартості Mitsubishi Outlander, чи Nissan X-TRAIL. Тут був і "телевізор", і камера заднього огляду, і парктроніки по колу, і круїз-контроль, і світлодіодне ближнє світло, і рейлінги, і безключовий доступ, і підігрів вітрового скла, передніх сидінь та керма, і двозонний клімат, і датчики світла та дощу, і навіть обмежувач швидкості, через який я ледь не встряв у ДТП (розповім пізніше). Звісно, шкода, що в цій комплектації не було повного приводу, але повнопривідну комплектацію я вже "не витягував" фінансово.

За характеристиками, найдешевший Ford Kuga був кращий навіть за найдешевшу Mazda CX-5, переважаючи її більш потужним двигуном та підігрівом вітрового скла. Звісно, Mazda CX-5 була набагато-набагато надійнішим варіантом, але Ford Kuga був здатен дати драйв, якого за мої гроші (максимум $30) ніхто більше дати не міг.

Після тест-драйву я пішов додому, знаючи, що можу ще більше місяця спокійно вибирати між надійною Mazda CX-5, та драйвовим Ford Kuga. І того самого вечора, коли я зайшов на сайт форда, щоб ознайомитися з усіма нюансами, у мене перехопило подих. Виявилося, що якраз в цей час у форда з Ощадбанком проходить акція на автокредит на Кугу (і тільки на Кугу) - при первинному внеску 20% від загальної вартості, на решту суми Ощадбанк дає безвідсотковий кредит на 3 роки. Причому ця акція добігає кінця через 10 днів. Думаю, що мало хто може похвалитися таким блискавичним прийняттям рішення про купівлю авто. Решта вечора пішла на те, щоб переконати дружину, і вже наступного ранку я заходив у салон Форда. Менеджер, з яким я вчора проходив тест-драйв, побачивши мене, жартома запитав: "Що, вже вирішили купувати?", на що я цілком серйозно відповів: "Так!"

Тепер трохи вражень про саму Кугу.

До початку снігів та морозів я встиг проїхати трохи більше 800 км, значну частину з яких було пройдено за 1 день (типу, з'їздив "надальняк").
Враження, звичайно, захоплюючі (не забувайте, що я пересів на Кугу з Ланоса)!

Ергономіка.

В мінімальній комплектації є практично все, що треба.
Почати короткий опис розкошів треба з ПОВНІСТЮ цифрової (чи як це правильно назвати) панелі приладів. Тобто, панель приладів являє собою один суцільний екран, на якому, як на моніторі, малюються всякі тахометри, одометри та спідометри. При переключенні режимів коробки (Eco, Normal, Sport, Snow, etc) вся панель приладів перемальовується, і для кожного режиму всі ці одометри-спідометри виглядають абсолютно по-різному (різний колір, трохи різний розмір, різне тло). Таким чином, навіть побіжного погляду достатньо, щоб зрозуміти, який режим зараз активний.

Наведу ще декілька яскравих моментів, які мене приємно вразили.

- Світло. Я жодного разу не користувався вимикачем фар (він з салону стоїть на "Auto"), і в мене не виникає найменшої потреби ним користуватися - Куга сама ті фари вмикає та вимикає. Ближнє (світлодіодне) світло - казка, дальнє (не світлодіодне) - прожектор.

- Сматрфон. Місце для смартфона обладнане бездротовою зарядкою (правда, у мене недорогий Андроїд, і мені така зарядка не підходить, але донька з дружиною це оцінять). Телефон легко зв’язується з бортовим комп’ютером по BlueTooth-у, і телефонувати можна не виймаючи телефон із барсетки. А якщо підключити телефон дротом, то можна і програми виводити на головний екран - я так робив під час "дальняка" з навігатором Waze. Хоча й вбудована навігація працює непогано - єдиний її недолік, це відсутність підтримки людської мови.

- Попередження про виїзд зі смуги. Цікаво, що навіть така зайва, здається, дрібничка, як попередження про виїзд зі смуги (реалізована у вигляді дрібного тремтіння керма при спробі покинути свою смугу, не ввімкнувши показник поворота) тепер не здається мені зайвою - я тепер, коли їду на Ланосі, часом дивуюся, чому це кермо не затремтіло, коли я без попередження пірнув у сусідню смугу.

- Парктроніки по колу. Ніколи не думав, що це така корисна штука. Ззаду є камера, і вона перекриває 99% потреб при паркуванні свого зада впритул до перешкоди. А от передні парктроніки виявилися несподівано корисними, коли треба заїхати у вільний проміжок між припаркованими ВЗДОВЖ дороги авто. Таке заїзджання, як ви знаєте, відбувається заднім ходом з вивернутим кермом, і в цій ситуації, коли вся твоя увага зосереджена на твоєму заду, можна випадково зачепити переднє авто краєм свого переднього бампера. Передні парктроніки тут стають у великій пригоді.

- Обігрів вітрового скла. Що тут казати - це просто must have, якщо їздити взимку.

- Відсутність окремого важеля стоянкового гальма. Більше того, ПОВНА відсутність будь-яких важелів. Режими "P", "R", "N", "D" перемикаються повертанням пімпочки, схожої на ті, які використовувалися для пошуку радіостанцій на старих приймачах. При повертанні цієї пімпочки змінюється індикація поточного режиму (світлодіодні літери "P", "R", "N", "D" розташовані півколом над пімпочкою). У пімпочки немає якогось конкретного положення для кожного режиму - просто світлодіоди режимів перемикаються послідовно, в тому напрямку, в якому ви крутите пімпочку. Також Куга може самостійно вмикати режим "Р". Наприклад, щойно я відчиняю двері на нерухомому авто, воно миттєво переключається в режим паркінгу, тобто засвічується літера "Р" (сама пімпочка при цьому, ясна річ, не рухається). Також авто само переключається в режим паркінгу коли глушиться двигун. Тож тепер неможливо залишити машину незапаркованою.

Коротше, авто задовольняє мене на 100%: (ще б пак, після Ланоса), але, звичайно, є речі, які хотілося б покращити навіть після Ланоса. Зараз я їх опишу.

- Хотілося б, щоб багажник відчинявся з салону (ця опція, здається, відсутня взагалі), або хоча б від помаху ноги (така опція існує, але, нажаль, відсутня у бомжацькій комплектації).

- Хотілося б мати центральний підлокітник на задньому ряду сидінь (тут я теж "став жертвою" бомжацької комплектації)

- Хотілося б, щоб підлокітник між передніми сидіннями був трохи більший/вищий, або щоб регулювався по висоті, бо мені його трішечки не вистачає (хоча це вже, мабуть, бали). Ну і ніша під підлокітником дуже маленька, порівняно з "Нарнією" у Citroen C5 Aircross.

- Сидіння. З прочитаних відгуків я знав, що сидіння тут не найзручніші, тож був готовий особливо не ремствувати. Спочатку я підняв своє сидіння максимально вгору. З моїм зростом 190 см. це було суперське відчуття після Ланоса. Але поїздивши так деякий час, я відчув, що закоротка подушка сидіння з часом починає врізатися знизу у стегна. Після цього я максимально опустив сидіння вниз. В цьому положенні сидіти стало набагато комфортніше, і поїздка "на дальняк" пройшла без проблем. Тож, можна сказати, що я знайшов прийнятне положення.

Ну і про головне: їзда.

Їжджу я виключно у режимі "Спорт". Всі інші режими - це якась фігня (ну, може, окрім режиму "Сніг", який я ще не випробував, бо зараз їжджу на Ланосі, щоб не обкатувати ніжний турбо двигун на морозі).

Їзда по місту.

У світлофорних перегонах мені тепер немає рівних. Ну, практично немає. :) Тяга турбованого мотора на відносно невеликих обертах - це таки щось!

Мої страхи, що автомат при старті буде "ревіти, але не їхати" не справдилися - зі старту тягне так, що я вже раз під час дощу, повертаючи зі світлофора ліворуч, зірвав колеса в букс.

Коротше, у місті тяги не просто вистачає, а вистачає з великим запасом. І це мене ледь не згубило вкупі з бісовим обмежувачем швидкості.

Ситуація була така: я їхав у лівому (типу, швидкісному) ряду, і виставив обмеження швидкості десь на 65 км/г. У правому ряду, трохи попереду, але вже практично на рівні зі мною, їде маршрутка. Раптом, я помічаю, що метрів за 100 переді мною, у моєму ряду, якась машинка увімкнула лівий поворот, і почала гальмувати. Ясна річ, треба забиратися у правий ряд. Але ж не буду я гальмувати, щоб прилаштуватися ЗА маршруткою! У мене ж турбомотор, режим Спорт, і все таке! Об'єктивно мені цілком вистачало простору, щоб прискоритися, випередити маршрутку, і перейти в її ряд без створення аварійної ситуації. Але коли я вже практично на корус випередив маршрутку, то тяга раптом зникла. Сказати, що я здивувався - нічого не сказати. Ще якусь секунду я отеретіло тиснув на педаль газу "в підлогу", а потім майже так само сильно почав тиснути зовсім іншу педаль. Все завершилося добре - мені вистачило простору, щоб загальмувати. Але я тепер переконаний, що обмежувач швидкості - це ворог, хитрий і підступний.

Закликаю всіх ніколи не користуватися обмежувачем швидкості, щоб не встряти в халепу! Для себе я вирішив, що для обмеження швидкості буду користуватися виключно круїз-контролем.

Їзда по трасі.

По трасі я поки що намагався "на повну" не гнати, але 140 км/г іхав без особливого напряга для мотора (оберти не більше 3000). Призвичаївся до круїз-контролю. Це однозначно класна штука, яка дозволяє розслабити праву ногу у дальній дорозі.

Ну і, намотавши шалені 800+ км пробігу, я все ж таки вирішив заради експерименту спробувати розігнатися "так, як слід". Це було ще до холодів, і по сухій трасі. У нас тут є нова ділянка об'їзної траси, якою майже ніхто не користується, бо друга ділянка ще не готова, і тому повністю об'їхати місто поки що неможливо. Отут я і "дав жару". На мій подив, в режимі "Спорт" Куга відмовилася крутити мотор більш ніж до 4000 об/с. Швидкість при цьому складала рівно 180 км/г. При цьому запас натискання педалі газу ще був, але реакції на подальше натискання вже не було. Отож, я кілька секунд проїхав із красивими числами 4000 та 180 на приборній панелі, і на цьому припинив експеримент.

Можливо, інженери заклали обмеження 4000 об/с на період обкатки. А може я й справді досяг межі можливостей авто.